Роман Фабрика з дитинства любив збирати різні експонати, які зберігав у кімнатах будинку і на горищі. Має унікальну колекцію екслібрисів і мініатюрних книжок. Також має велику колекцію дзвоників з усього світу. 

«Ідея створити такий музей прийшла до мене уві сні, о третій годині ночі, – каже пан Роман. Після цього сну я одразу взявся за роботу і через рік збудував музей на власному подвір’ї». 

Проект музею пан Роман зробив у формі гуцульської колиби, тому що це дозволяє використати висоту стін. А ще в пірамідальних завершеннях є згусток космічної енергії. 

Відкриття музею відбулося 13 вересня 2005 року і було приурочено 100-річчю від дня народження матері пана Романа.

«Під час відкриття музею, – пригадує власник, – один начальник шепнув мені на вухо: «Ти би краще збудував пивбар». 

Господар музею – цікавий екскурсовод. Слухаючи його розповіді, подумки поринаєш у ті часи, коли музейні експонати виконували свою функцію. Пан Роман жартома каже, що в нього в музеї можна до всього торкатися руками, тільки нічого не можна зі собою забирати. Деяким експонатам музею понад 200 років.

Музей Романа Фабрики розповідає про 150 різних професій, якими володіла його родина за останніх 200 років. Перелік усіх професій висить у рамочці на видному місці. Правда, там не вказана одна професія, яку вміли виконувати у його родині – самогоноваріння. А сам господар володіє понад 20-ма професіями. Він – журналіст, кухар, бортник, м’ясник, газомірник, шахтар… 

У великій родині Фабрик були ремісники, учителі, музикант, військові, лікарі, суднобудівники, хлібороби, ткачі, столярі, шевці, пасічники, архітектори, ковалі, будівельники, геологи, шахтарі, музиканти, агрономи, зоотехніки, вчителі, садоводи. А ще були добрі ґазди, котрі вміли «з нічого зробити щось». Про їхні професії свідчать численні інструменти, пристрої і прилади. 

Та найбільше в родині по батьковій лінії було залізничників. Загалом, уся його родина має понад 300 років «залізничного» стажу. Батько пана Романа – Михайло Несторович – пропрацював на залізниці 43 роки. Про нього навіть фільм знімали. А дід будував залізницю з Івано-Франківська до Чернівців. Пан Роман – єдиний у родині, хто не був залізничником, проте вчився у залізничній школі в Івано-Франківську. 

З п’ятого класу Роман Фабрика займався фотозйомкою. Через його руки пройшли фотоапарати різного покоління і моделі. Зараз у музеї чималенька колекція фотоапаратів, ще від початку ХХ сторіччя. 

Пан Роман колекціонує скляні пляшки. Серед великої колекції бачимо залишок пляшки, датованої 1782 роком. Бачимо тут і родинну колиску, котра вигойдала понад сто дітей. Багато колекцій сімейних годинників, ключів, нагород, старовинних монет. До речі, батько Романа Фабрики був чи не найкращим в Івано-Франківську дзиґарнішем (майстром з ремонту годинників). Також виготовляв цимбали. Вмів грати на баяні і скрипці.

Одним з найцікавіших експонатів музею вважається пристрій для обсмажування та перемелювання кавових зерен з часів Австро-Угорщини. Такого, каже пан Роман, немає навіть в Івано-Франківському краєзнавчому музеї. Поруч з цим пристроєм стоїть стара польська банка з-під кави з кількома кавовими зернами, яким уже минуло 60 років. Зерна досі в доброму стані, тому що були правильно підсмажені. А збереглася банка на горищі у дядька його дружини після пограбування органами КДБ його приватного магазину. 

Є в колекції пана Романа англійська прасувальна машинка. До речі, колись на Прикарпатті була ще професія прачки. Жінка-прачка ходила на роботу до багатих людей, жила в них, прала і прасувала. Є в музеї також десятки різних прасок на вугілля. 

Безперечно, господар не забув і про свою основну професію. Але оскільки він єдиний журналіст у родині, то їй присвячений скромний куточок. Є тут авторучка з пером і чорнильницею, звичайні авторучки, кулькові ручки, диктофони, друкарські машинки і старий комп’ютер, на котрому пан Роман працював в «Укрінформі».

Поруч з музеєм є галерея, оскільки у самому музеї стало тісно. У галереї господар зробив зі старих австрійських вікон чотири вітражі, в яких показав чотири професії своєї сім’ї. Один вітраж демонструє професію господаря, тобто, журналістику. В іншому вітражі знайомимось із професією його дружини – викладачем англійської мови. І ще два вітражі розповідають про професії його сина-лікаря і доньки-музиканта. А ще біля музею облаштовано виставковий стенд, де періодично проводяться виставки. Тепер якраз експонується виставка «Кличуть у гори трембіти». Люди приїжджають і бачать, що музей живе. 

Найдорожчі для господаря експонати – це орден та медаль «Материнська слава». Його мама народила і виховала семеро дітей. Пан Роман був п’ятим. Мама пана Романа народилася у приміському селі Радча у заможній родині, котра володіла 26-ма моргами землі і мала власний ресторан. Роман Фабрика свято цінує свою родину і родину дружини. В одній із кімнат висять портрети батьків обох членів подружжя.

У книзі відгуків один відвідувач залишив запис: «У музеї завжди пахне мишами і щурами, а тут пахне медом, хлібом і чаєм». 

Понад сорок років Роман Фабрика присвятив журналістській роботі. Тривалий час вів на обласному радіопрограму «Закон і правопорядок». Працював кореспондентом Івано-Франківської обласної газети «Прикарпатська правда», а останніх два десятиріччя був власним кореспондентом інформагентства «Укрінформ». На початку 1990-х років створив у Івано-Франківську регіональне телебачення «Галичина». 

Пан Фабрика – лауреат численних журналістських і літературних премій. Автор кількох книжок і першого альбому про лемків. Щойно побачила світ нова книжка про музей родинних професій з багатьма ілюстраціями. А ще пан Роман – фотограф, автор трьох фотовиставок. В університеті захистив диплом з фотосправи. Працюючи в пресі, жодного разу не брав зі собою фотографа. 

А ще пан Роман, як і вся його родина, добрий господар. На своєму подвір’ї посадив гарний сад, вирощує квіти, доглядає пасіку. Має вдома велику бібліотеку. 

Життєвий девіз господаря: «Живу, щоб дивувати, і дивуюся сам».

 

Джерело тексту (подано скорочено): сайт «Час і події», Чикаго, США

 

Із книги відгуків

  • Очень важно для подрастающего поколения сохранить культуру своего народа. Ваш музей позволяет не только знать, но и увидеть уникальные вещи быта нашего народа. Мы, луганчане, с интересом ознакомились с экспонатами Вашего музея. Народные традиции, предметы быта и здесь, на Ивано-Франковщине, и у нас в Луганске очень близки.
    С уважением, делегация Луганской области (руководители О. Коваленко и С. Новикова)
  • Приємно вражені побаченим. Музей родинних професій унікальний. Сьогодні надзвичайно потрібний для підростаючого покоління, він є містком між минулим і сучасним. Унікальні експонати музею викликають захоплення подвижницькою працею його власника — пана Романа Фабрики.
    З глибокою вдячністю та пошаною, працівники Літературного музею Прикарпаття
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15