Ці три слова виблискують карбованою міддю над вхідними дверима 10 років тому відкритого та освяченого музею. Я тривалий час виношував ідею відкриття такого музейного осередку. У 2005 році ідея стала реальністю. У спеціально побудованому приміщенні знайшли свій притулок сотні інструментів, пристроїв, механізмів, апаратів, численні атрибути багатьох професій, предмети побуту, різноманітне домашнє начиння, наше з дружиною, близьких і далеких родичів.

Не один рік я збирав усе це, реставрував, лагодив, щоб зберегти ці реліквії для наступних поколінь не тільки нашої великої родини, але й для широкого загалу відвідувачів цього оригінального музею.

Від усього, що представлено в експозиції, віє добрим українським духом, батьківським і материнським теплом. Дивишся на ці, здавалося б, буденні, давно знайомі речі, предмети і наче бачиш засмаглі руки відомих і невідомих хліборобів, ткачів, столярів, шевців, слюсарів…

Створюючи музей, я поставив перед собою мету увічнити пам’ять про всю нашу велику трудову родину. Про ближню й далеку, про людей знаних і маловідомих — назвати їхні професії, розповісти — чим займались, якими інструментами, знаряддями користувались, з чого жили. Час не стоїть на місці. Онуки, правнуки, сподіваюсь, поповнять експозицію, можливо, й розширять приміщення самого музею. Адже з плином часу ці сімейні реліквії — речі, які називаємо старожитностями, що десятиліттями слугували людям, набувають особливої цінності. І, повірте, не як антикварні, а тому, що зберігають у собі дух попередників, живу пам’ять про дідусів і бабусь, батьків, братів, сестер…

Девіз музею «Від плуга до комп’ютера». Музейна експозиція, розміщена в оригінальній споруді, розповідає про 150 родинних професій за останні двісті років. Були в родині свої пасічники й архітектори, ковалі й лікарі, будівельники й геологи, шахтарі і музиканти, а ще агрономи, зоотехніки, вчителі, садоводи, лісоруби, кравці, пожежники, кіномеханіки, фотографи… І само-собою добрі газди, майстровиті люди, які уміли «з нічого зробити щось», змайструвати вози і підкувати коня, збудувати будинок, викопати криницю… Вони були не просто народними умільцями, а справжніми інженерами-винахідниками. На превеликий жаль, ніхто в ті далекі часи не реєстрував, не фіксував їхніх винаходів і розробок.

У «Музеї родинних професій» представлено добротно відреставровані плуг і борону, старовинну прялку і керамічний посуд, художнє ткацтво і ковальські інструменти, давній пристрій для смаження кавових зерен і до болю знайомі жорна. Пригадуєте про них слова Василя Симоненка: «Цілую руки, що крутили жорна у переддень космічної доби…»

Про музеї державні чи приватні краще не розповідати, а відвідувати їх. Тож скористайтеся нагодою, щоб віч-на-віч зустрітися з речами, предметами, інструментами колишніх і нинішніх ремісників, інженерів, науковців, символи професій яких зібрані у цьому музеї, що в Івано-Франківську по вул. Київській, 6-А.

Бережімо і шануймо пам’ять поколінь!

Ласкаво запрошуємо до музею, до сторінок цього сайту.

Засновник музею, Заслужений журналіст України,
Почесний громадянин Івано-Франківська,
Почесний краєзнавець України, володар «Золотого пера»
Роман Фабрика