Роман ФабрикаЗаслужений журналіст України

Почесний громадянин міста Івано-Франківськ

Почесний краєзнавець України

Лауреат премій «Золоте перо» та імені Богдана Бойка

 

Знають через непосидючість

Роман Михайлович Фабрика — відома та шанована в Івано-Франківську людина. Заслужений журналіст України, почесний громадянин рідного міста. Саме він 23 роки тому відкрив тут перше місцеве телебачення. Автор фотоальбому про українців, що жили на території Польщі, а потім були депортовані («Лемки: роки і долі»). Лауреат багатьох премій, в тому числі Івана Франка та Богдана Бойка; має почесну нагороду «За заслуги перед Прикарпаттям».

 

Почесний громадянин Івано-Франківська

На останній сесії Івано-Франківської міської ради прийнято рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин Івано-Франківська» знаковим постатям міста. Серед таких знакових постатей і наш колега, заслужений журналіст України, лауреат премій «Золоте перо» та імені Богдана Бойка, позаштатний кореспондент газети «Вісті…» Роман Михайлович ФАБРИКА.

Подія, скажемо прямо, неординарна і для самих винуватців — а таких усього троє, — і для всіх жителів столиці Прикарпаття. Символічно, що відбулася вона напередодні святкування 350-річчя з дня утворення Івано-Франківська. Так місцева влада відзначила заслуги Романа Фабрики перед громадою міста, високо оцінивши його вклад у справу відродження та примноження надбань національної культури. Він нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» та відзнакою міського голови «Міць і гордість міста».

Як каже сам Роман Михайлович, його життєвий шлях не був встелений трояндами. Довелося зазнати і втрат, і розчарувань. Та наперекір негараздам і труднощам він відбувся у житті — як журналіст, як сім’янин, як особистість, як громадянин України.

А про те, що він вірний син своєї Вітчизни, свідчить багато фактів його біографії. Згадаймо бодай той, що власним коштом і своїми руками пан Фабрика спорудив і відкрив для широкого загалу Музей родинних професій. Цей дивовижної форми теремок скромно примостився на садибі Фабрик, куди веде бетонна доріжка. Але, попри всю незвичність зовні, все ж коштовність, цінність його — всередині. Експозиція надто своєрідна й унікальна. У ній зібрано символи 150-ти професій великої родини Романа Михайловича за останні 200 років!

Створений Романом Фабрикою музей — це вже яскравий слід на мапі рідного міста. А скільки інших сторінок вписано в історію прикарпатського краю! Роман Михайлович десять років працював на Українському радіо, стояв біля джерел створення міського телебачення, автор циклу програм «Вечірній Івано-Франківськ». Він автор трьох персональних виставок — «Америка в Галичині», «Кличуть у гори трембіти», «Лемки: роки і долі». <...> Нещодавно вийшли друком дві його книжки «Я — репортер» і «Наодинці зі словом». Це своєрідна ретроспектива життя автора довжиною у…

Втім, не в тому річ, скільки десятиліть накувала зозуля. Позаду — роки чесної, самовідданої праці, сьогодні — така ж незмінна творча праця — на благо родини, країни, заради прийдешніх поколінь.

Людмила Шаповалова


Здивував нас Роман Михайлович, коли погодився дати інтерв’ю п’ятнадцятирічній Анастасії Геренович, нашій колишній, а нині учениці Української гімназії №1. Це був проект «Інтерв’ю з відомою людиною», оцінка за який буде виставлена…у шкільний журнал. Запис тривав три години! Як толерантно і делікатно ветеран української журналістики допомагав «юній журналістці», можливо, саме ці поради уважного наставника стануть для неї першими кроками у майбутню професію! 

Мені поталанило, що доля звела мене, звичайного вчителя, з людиною подвижницької натури, «знаковою постаттю нашого міста» (з рішення міської ради про присвоєння звання «Почесний громадянин Івано-Франківська»). Поряд з такими людьми, як Р. М. Фабрика хочеться зробити якомога більше для своєї родини, школи, рідного міста, майбутнього України.

Наталія Севрук, вчитель ЗОШ №12 м. Івано-Франківська,

Почесний відвідувач Музею родинних професій 

 


Анна Космач

Діла його дідів

В музеї на полиці
Тобівка й мужній кріс…
Романові Фабриці
Хтось з наших гір приніс.
Подарував чи, може,
Віддав отак — за так.
А він гукнув: «О, Боже,
Це ж сотворив мастак!
Мастак — серед чужинців,
Мастак — серед своїх.
Ми ж — нація не ницих,
Це забувати гріх.
Зберу і возвеличу
У ранг моїх святих
Й усіх краян покличу
До витворів простих.
До кушки, до сокири,
Пили чи хоругви,
Щоб досхочу напились
З минулого снаги.
Щоб почерпнули силу,
Згадали, що було:
Як дід кував кобилу,
Як жорн дробив зерно!
Палили і пилили,
Сотали і трясли,
Щоб ми могли і жили,
Й щасливими були,
Дивились правді в очі
І чули древній спів…»
… І дихають пророче
Діла його дідів.

Із книги відгуків

  • Ми дуже раді, що відвідали музей. Дізнавшись про нього з Інтернету, одразу вирішили його відвідати, але навіть не підозрювали, що побачимо. Опис музею в Інтернеті не може передати ті емоції, які відчуває людина, знаходячись у музеї. В цьому музеї поєднуються минуле і сучасне, ти наче в «машині часу» — маєш змогу за час екскурсії перенестися з одного часу в інший, помандрувати в часі. Також з речей побуту ти маєш змогу уявити не лише епоху, а й людей, котрі могли ними користуватися. Я дуже вдячна автору ідеї та тим людям, котрі підтримували його в цій справі.Щиро дякуємо Вам за Ваш музей і чудову екскурсію!
    Олександр і Анастасія Тимохіни, м. Київ. 22.01.2015
  • Вражена кількістю експонатів, красою і різноманітністю самого музею. Такий музей єдиний не тільки в Україні, а й, напевно, в Європі та й у світі. Вдячна п. Роману і його родині. Я вас дуже люблю.
    Зоя Синюк (Тафтай), м. Монреаль (Канада)
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15