Роман ФабрикаЗаслужений журналіст України

Почесний громадянин міста Івано-Франківськ

Почесний краєзнавець України

Лауреат премій «Золоте перо» та імені Богдана Бойка

 

Знають через непосидючість

Роман Михайлович Фабрика — відома та шанована в Івано-Франківську людина. Заслужений журналіст України, почесний громадянин рідного міста. Саме він 23 роки тому відкрив тут перше місцеве телебачення. Автор фотоальбому про українців, що жили на території Польщі, а потім були депортовані («Лемки: роки і долі»). Лауреат багатьох премій, в тому числі Івана Франка та Богдана Бойка; має почесну нагороду «За заслуги перед Прикарпаттям».

 

Почесний громадянин Івано-Франківська

На останній сесії Івано-Франківської міської ради прийнято рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин Івано-Франківська» знаковим постатям міста. Серед таких знакових постатей і наш колега, заслужений журналіст України, лауреат премій «Золоте перо» та імені Богдана Бойка, позаштатний кореспондент газети «Вісті…» Роман Михайлович ФАБРИКА.

Подія, скажемо прямо, неординарна і для самих винуватців — а таких усього троє, — і для всіх жителів столиці Прикарпаття. Символічно, що відбулася вона напередодні святкування 350-річчя з дня утворення Івано-Франківська. Так місцева влада відзначила заслуги Романа Фабрики перед громадою міста, високо оцінивши його вклад у справу відродження та примноження надбань національної культури. Він нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» та відзнакою міського голови «Міць і гордість міста».

Як каже сам Роман Михайлович, його життєвий шлях не був встелений трояндами. Довелося зазнати і втрат, і розчарувань. Та наперекір негараздам і труднощам він відбувся у житті — як журналіст, як сім’янин, як особистість, як громадянин України.

А про те, що він вірний син своєї Вітчизни, свідчить багато фактів його біографії. Згадаймо бодай той, що власним коштом і своїми руками пан Фабрика спорудив і відкрив для широкого загалу Музей родинних професій. Цей дивовижної форми теремок скромно примостився на садибі Фабрик, куди веде бетонна доріжка. Але, попри всю незвичність зовні, все ж коштовність, цінність його — всередині. Експозиція надто своєрідна й унікальна. У ній зібрано символи 150-ти професій великої родини Романа Михайловича за останні 200 років!

Створений Романом Фабрикою музей — це вже яскравий слід на мапі рідного міста. А скільки інших сторінок вписано в історію прикарпатського краю! Роман Михайлович десять років працював на Українському радіо, стояв біля джерел створення міського телебачення, автор циклу програм «Вечірній Івано-Франківськ». Він автор трьох персональних виставок — «Америка в Галичині», «Кличуть у гори трембіти», «Лемки: роки і долі». <...> Нещодавно вийшли друком дві його книжки «Я — репортер» і «Наодинці зі словом». Це своєрідна ретроспектива життя автора довжиною у…

Втім, не в тому річ, скільки десятиліть накувала зозуля. Позаду — роки чесної, самовідданої праці, сьогодні — така ж незмінна творча праця — на благо родини, країни, заради прийдешніх поколінь.

Людмила Шаповалова


Здивував нас Роман Михайлович, коли погодився дати інтерв’ю п’ятнадцятирічній Анастасії Геренович, нашій колишній, а нині учениці Української гімназії №1. Це був проект «Інтерв’ю з відомою людиною», оцінка за який буде виставлена…у шкільний журнал. Запис тривав три години! Як толерантно і делікатно ветеран української журналістики допомагав «юній журналістці», можливо, саме ці поради уважного наставника стануть для неї першими кроками у майбутню професію! 

Мені поталанило, що доля звела мене, звичайного вчителя, з людиною подвижницької натури, «знаковою постаттю нашого міста» (з рішення міської ради про присвоєння звання «Почесний громадянин Івано-Франківська»). Поряд з такими людьми, як Р. М. Фабрика хочеться зробити якомога більше для своєї родини, школи, рідного міста, майбутнього України.

Наталія Севрук, вчитель ЗОШ №12 м. Івано-Франківська,

Почесний відвідувач Музею родинних професій 

 


Анна Космач

Діла його дідів

В музеї на полиці
Тобівка й мужній кріс…
Романові Фабриці
Хтось з наших гір приніс.
Подарував чи, може,
Віддав отак — за так.
А він гукнув: «О, Боже,
Це ж сотворив мастак!
Мастак — серед чужинців,
Мастак — серед своїх.
Ми ж — нація не ницих,
Це забувати гріх.
Зберу і возвеличу
У ранг моїх святих
Й усіх краян покличу
До витворів простих.
До кушки, до сокири,
Пили чи хоругви,
Щоб досхочу напились
З минулого снаги.
Щоб почерпнули силу,
Згадали, що було:
Як дід кував кобилу,
Як жорн дробив зерно!
Палили і пилили,
Сотали і трясли,
Щоб ми могли і жили,
Й щасливими були,
Дивились правді в очі
І чули древній спів…»
… І дихають пророче
Діла його дідів.

Із книги відгуків

  • Шановний пане Романе! Ми дуже вдячні вам за цікаву розповідь. Дійсно вперше бачимо такий колоритний музей. Одразу видно, що сюди вкладено душу. Ви саме та людина, яка наповнює позитивом та націоналістичним духом!
    Віталіна Вевдюк, Тетяна та Андрій Капшуки. 25.07.2014
  • Диву даєшся, як же треба любити і знати свій родовід, щоб передати на мікроскопічній площі захоплення 150 професіями, якими володіли твої предки і вся родина. У вихованні нашого молодого покоління родинний музей п. Романа Фабрики є неоціненною базою.
    Ганна Карась, заслужений працівник культури України, професор
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15